Чому настає гіперінфляція і чим вона небезпечна

Продовжуючи тему інфляції, яку розпочали в минулій статті, перейдемо до першої і дуже небезпечної для економіки крайності – гіперінфляції.

Гіперінфляція – дуже швидке зростання цін. Визначень гіперінфляції є багато, але, згідно з міжнародними стандартами, йдеться про подвоєння цін за три роки або швидше. Україна проходила через гіперінфляцію в 1990-х, коли, наприклад, за 1993 рік ціни збільшилися у понад 100 разів. Насправді, формально гиперінфляційним можна назвати і період з 2014 го по 2016 рік, коли за три роки ціни на тлі різкого падіння курсу гривні подвоїлися, проте вже в 2016 році ситуацію вдалося взяти під контроль. Гіперінфляція вкрай згубна для економіки й відбувається через серйозну кризу в країні, внаслідок якої грошей в державі стрімко стає більше, ніж товарів і послуг, які можна придбати.

Припустимо, сталося таке: певна країна вийшла зі складу імперії, виробничі ланцюжки розірвалися, рівень виробництва в країні різко впав (як і податкові платежі). Або, наприклад, недалекий диктатор починає боротися з ростом цін, вводячи армію в магазини, націоналізуючи бізнес і відбираючи у підприємців ялинкові іграшки, щоб на свята прикрасити вулиці столиці. Або правитель, що загруз у корупції, довів бізнес-клімат у країні до такого стану, що значно простіше безпосередньо обмінюватися товарами, ніж будувати бізнес і використовувати валюту, яка постійно знецінюється.
Ви, напевно, впізнаєте всі ці країни, але їхні назви не так вже й важливі. Цінним тут є те, що уряди в таких країнах стикаються з досить типовою проблемою – стрімке зниження бізнес-активності й податкових надходжень до бюджету на тлі практично повної неможливості залучити борг на ринку.

Армія бюджетників і пенсіонерів меншою не стала, заборгованість перед ними вже виникла, скоро будуть (або вже почалися) страйки.

Але ж у нас під контролем національний банк, а значить можна «друкувати» гроші. Як тільки таке рішення прийнято – починається дуже слизька стежка, зупинитися на якій може бути складно. Національний банк друкує гроші, які потрапляють до бюджету і витрачаються, наповнюючи економіку новими і новими грошима, які ніяк не підкріплені новими товарами і послугами.

Економіку не обдуриш, і баланс буде досягнутий завжди: якщо грошова маса росте істотно швидше ніж економіка – ціни негайно зростуть, щоб збалансувати попит і пропозицію. Минулого разу ми розглядали приклад, коли економіка виробляла 10 булочок, за якими прийшли 11 покупців. У тому прикладі невелике перевищення попиту трохи підняло ціни і простимулювало економіку наступного року виробити 11 або навіть 12 булочок.

У поточному прикладі за 10 булочками несподівано прийшло 40 покупців, які готові купити булочки за поточними цінами. Економіка просто не змогла відповісти на такий попит, і ціни дуже швидко зросли в кілька разів, допоки з 40 покупців не залишилося лише 10.

Проте на цьому історія не закінчується. Решта 30 покупців прекрасно розуміють, що їхні зарплати знецінилися і рівень життя впав, а уряд розуміє, що грошей тепер потрібно платити ще більше. Якщо знову буде прийнято рішення «друкувати» гроші, щоб терміново розрахуватися з боргами – почнеться новий виток гіперінфляції.

Гіперінфляція може тривати роками, допоки національна грошова система не буде зруйнована (населення переходить на бартер чи користується іноземною валютою, як, наприклад, у Зімбабве) або ж поки не почнеться вихід з гіперінфляційної спіралі. Останній – це єдиний шлях для економіки на вихід з кризи, але такий шлях пов’язаний з відмовою від «друкування» грошей, а значить він часто супроводжується проблемами у виплатах, дефолтом за зобов’язаннями (нехай і тимчасовим), деномінацією (коли ми відкидаємо з нової купюри кілька нулів) або ж повним переходом до нової валюти (наприклад, від карбованця до гривні).

Україна, яку ми згадали на початку, аж ніяк не рекордсмен з гіперінфляції. Один з таких «рекордів» належить Угорщині після Другої світової війни, коли в липні 1946 року ціни подвоювалися кожні 15 годин, а максимальний номінал купюри склав мільярд трильйонів або секстильйон (куди там українським мільйонамв карбованців у 1990-х!).

До 2009 року, коли Зімбабве відмовилася від використання власної валюти на користь долара США і фунта стерлінгів, гіперінфляцію в цій країні вже було складно оцінити: навіть після трьох (!) деномінацій наводилися приклади, коли протягом години банка пива збільшувалася у вартості зі 100 млрд до 150 млрд зімбабвійських доларів (власне, з точки зору населення, то сенсу в такій валюті вже давно не було).

В Україні формально зробили висновки після гіперінфляції 1990-х: було заборонено фінансувати дефіцит бюджету за рахунок емісії (згадуване «друкування» грошей), однак, якщо не можна, але дуже хочеться...

З 2005 року почалася нова практика: коли уряду не вистачало грошей, то облігації внутрішньої позики викуповували державні банки (тобто давали гроші уряду), а під ці облігації Національний банк давав державним банкам кредити (емісія). Якщо скоротити дріб – бюджет профінансували емісією через держбанки, але начебто все за законом.

Особливо інтенсивно схема використовувалася під час кризи 2014 – 2015 років, що теж зробило свій чималий внесок до інфляції тоді, і лише в 2016 році схему було повністю зупинено.

Висновок буде досить коротким: незалежність, професіоналізм Національного банку – одна з основних гарантій того, що буде зроблено все можливе, щоб гіперінфляція в Україні не повторилася. Крім того, слід дуже обережно ставитися до пропозицій надрукувати гроші і видавати дешеві кредити, щоб збільшити попит і підштовхнути економіку до зростання. Зазвичай люди дуже сильно переоцінюють і недооцінюють ефект зростання цін.

Замість післямови: слово «друк» весь час пишеться в лапках саме тому, що чимало людей впевнені, що Національний банк фізично друкує гроші, розганяючи інфляцію. Все йде набагато простіше: банки мають рахунки в Національному банку, який може практично в будь-який момент дати якомусь банку рефінансування, просто додавши на рахунок банку грошей (запасів гривні в НБУ немає – він просто може в будь-який момент цю гривню випустити або ліквідувати). Тож основне зростання грошової маси відбувається якраз у безготівковій формі. Готівкові ж замовляються банками за необхідності (віддаючи при цьому еквівалентну суму зі свого рахунку) і безпосередньо до інфляції вони не мають такого вже великого відношення.

Ознайомитися з оригіналом цієї публікації можна тут.