Хеннінг Дрегер,
партнер зі сталого розвитку BDO в Україні
та директор з Глобального Сталого Розвитку
У 2015 році 193 держави, тисячі державних і приватних організацій та мільйони громадян почали працювати разом, щоб створити більш екологічно безпечне, справедливе, мирне, здоровіше та справедливіше майбутнє для прийдешніх поколінь, що закріплено в 17 Цілях Сталого Розвитку ООН (ЦСР). За сім років ми досягли певного успіху, але залишаються значні труднощі, про що свідчить розроблена ООН система показників 2022 року.
Джерело: Звіт ООН про Цілі Сталого Розвитку за 2022 рік
Існує багато взаємозв’язаних факторів, що сприяють уповільненню просування до більш сталого світу, включно з нашим відновленням після пандемії COVID та війни в Україні. Саме на останньому я зупинюся докладніше ЦСР і розгляну, як ця війна впливає деякі із ЦСР:
- ЦСР 1 — Немає бідності
- ЦСР 2 — Відсутність голоду
- ЦСР 8 — Гідна праця та економічне зростання
- ЦСР 16 — Мир, справедливість та міцні інституційні заклади
Понад шість мільйонів українців покинули країну з початку війни 24 лютого цього року, нерідко втрачаючи домівки, роботу, громади і, на жаль, близьких та друзів. Це найбільша криза переміщення людей у світі нині. За даними Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), понад 7,1 мільйона людей залишаються переміщеними особами в Україні, а 15,7 мільйона людей, за оцінками, терміново потребують гуманітарної допомоги та захисту.
За оцінками, діяльність 90% усіх українських підприємств (трохи менше 1,8 мільйона) постраждало, а багато з них безпосередньо припиняли діяльність після вторгнення Росії. Економічні наслідки величезні: Світовий Банк прогнозує, що ВВП України скоротиться на 45 відсотків у 2022 році. Наразі, ситуація відносно стабільна завдяки активному втручанню Національного Банку України за підтримки західних партнерів. Однак, нещодавня девальвація української гривні на 25 відсотків, у поєднанні зі зростанням інфляції, цінами на продовольство та енергоносії, впливає на економічний добробут українців, а купівельна спроможність середнього споживача в Україні, за оцінками, зменшилася майже на 40 відсотків.
Ключовим сектором, що підтримує економічне становище, є сільське господарство, яке забезпечує 13 мільйонів українців роботою та засобами до існування (20 відсотків робочої сили) і становить 11 відсотків національного ВВП. За обсягами агропромислової продукції Україна посідає п’яте місце у світі за експортом пшениці, четверте — за експортом кукурудзи та третє — за обсягом експорту ріпаку. Таким чином, сильний і стабільний агропромисловий сектор в Україні є критично важливим для глобальної продовольчої безпеки.
Війна впливає як на внутрішні постачання продовольства, так і на здатність України експортувати життєво важливий врожай зернових у найбільш залежні від продовольства регіони. Під загрозою продовольча безпека понад 50 країн Північної Африки, Близького Сходу та Азії. Наприклад, імпорт пшениці до Еритреї на 50% залежить від українського експорту. Сомалі та Сейшельські острови імпортують 100% основних зернових з України.
Протягом останніх п’яти років пшениця була основним продуктом харчування в Єгипті, забезпечуючи від 35% до 39% добового раціону на людину. Імпорт пшениці становить близько 62% і надходить з України та Росії. Це означає, що військові дії в Україні безпосередньо впливають на продовольчу безпеку країн з низьким рівнем життя, де продукти з пшениці складають значну частину щоденного раціону.
За оцінками Продовольчої та агропромислової організації ООН (UN FAO), врожай, доступний для експорту, скоротився на 60% через знищення 14 відсотків українських сховищ зерна, замінування чи захоплення полів, доріг, залізничних колій і портів російськими військами. UN FAO також вказує, що попередні збитки агропромислового сектора становлять від 4,3 до 6,4 мільярдів доларів США внаслідок конфлікту, зокрема пошкодження інфраструктури, такої як зрошення, зберігання, техніки та обладнання, інфраструктури судноплавства, теплиць, полів рослинництва, тваринництва та переробних підприємств.
У результаті російського вторгнення, за оцінками Мінекономіки України, до червня цього року Україні було завдано прямих матеріальних збитків на суму понад 270 мільярдів доларів США, а непрямі збитки (падіння ВВП, припинення інвестицій, відтік робочої сили, додаткові оборонні та соціальні витрати на підтримку, тощо) становлять близько 600 мільярдів доларів США.
Тривалий або «заморожений» конфлікт збільшить значний економічний тягар для українців і світової спільноти. Ймовірно, це призведе до підвищення рівня бідності, нестабільного постачання основних продуктів харчування в деякі з найбідніших країн світу та міграції потенційних мільйонів агропромислових робітників, які не зможуть займатися своєю роботою.
Вплив на освіту
За оцінками Міністерства освіти і науки України, наразі зруйновано або пошкоджено понад 1500 навчальних закладів. Незважаючи на те, що багато шкіл і університетів продовжують надавати дистанційну освіту, дані свідчать про те, що багато українських школярів і студентів не мають можливості приєднатися до навчання в безпечному місці, відчувають постійні збої в Wi-Fi і не мають обладнання, щоб скористатися перевагами онлайн-навчання, особливо в сільській місцевості.
Незважаючи на ці виклики, освіта в Україні триває: дистанційне навчання, яке часто переривається сиренами повітряної тривоги, пропонується мільйонам. У червні 2022 року на онлайн-заняття з’явилися майже 4 мільйони дітей (більшість учнів шкільного віку). Відеоуроки також транслювалися на державних і комерційних телевізійних каналах, додаючи відчуття, що дистанційне навчання забезпечує безпечний простір і видимість нормального життя для дітей, які постраждали від війни.
Наприклад, у східноукраїнському Харкові вчителі продовжують організовувати уроки на станціях метро, ховаючись від частих обстрілів. Незважаючи на наполегливість і професіоналізм українських освітян, забезпечення стабільної якості навчання в таких умовах залишається найскладнішим.
Усі війни завдають прямої шкоди нашому довкіллю та життєво важливим екосистемам. Замисліться про рух важких танків, використання артилерійських снарядів, викид нафти, газу, хімікатів і викинутих відходів боєприпасів. Ліси, водно-болотні угіддя, степи, луки, озера, поля, парки, моря та їхня різноманітна фауна і флора часто знищуються або забруднюються до такої міри, що їх уже неможливо відновити.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) склала карту деяких впливів на навколишнє середовище та здоров’я людей в Україні, безпосередньо пов’язаних з війною.
- Через постійний шквал ударів по нафтопереробних заводах, хімічних заводах, енергетичних об’єктах, промислових складах або трубопроводах — повітря, вода та ґрунт країни забруднені токсичними речовинами; пожежі та обвали будівель можуть спричинити довгострокові загрози здоров’ю, такі як ризик раку та респіраторних захворювань
- Через пошкодження інфраструктури водопостачання приблизно 1,4 мільйона людей в Україні нині не мають доступу до безпечної води, а ще 4,6 мільйона людей мають обмежений доступ
- Військові дії також призвели до різкого збільшення кількості відходів. До них відносяться пошкоджені або покинуті військові транспортні засоби та обладнання, уламки снарядів, цивільні транспортні засоби, будівельне сміття або незібрані побутові чи медичні відходи. Деякі із цих відходів є токсичними, зокрема фрагменти снарядів, медичні відходи або будівельне сміття, що містить азбест, ПХВ і важкі метали, і вимагатиме спеціального поводження, транспортування та утилізації
- За оцінками української влади, через військову діяльність Росії постраждало 900 заповідних природних територій України, а приблизно 1,2 мільйона гектарів або близько 30% усіх заповідних територій України постраждали від наслідків війни
- Прямі ризики для здоров’я населення викликані впливом небезпечних речовин, що містяться в залишках боєприпасів, які виділяють токсичні речовини в ґрунт і впливають на якість поверхневих і ґрунтових вод. Ризики зумовлені важкими металами, що містяться в боєприпасах, енергетичних сполуках, таких як тринітротолуол (тротил), гексоген (RDX), а також ракетним паливом від снарядів і ракет
- Коли російські військові увійшли в зону Чорнобильської АЕС, їхні важкі транспортні засоби підняли рівень радіоактивного пилу на кілька тижнів, що призвело до небезпеки для навколишніх населених пунктів аж до Києва, що в 100 кілометрах на південь
Більшість забруднень, викликаних військовою діяльністю, не реєструється, оскільки системи моніторингу були порушені або знищені, і така шкода продовжує накопичуватися. Український уряд запустив кілька інструментів для документування шкоди навколишньому середовищу, зокрема інформаційну панель з даними про вплив війни на довкілля «ЕкоЗагроза» та роботу Державної екологічної інспекції, яка зафіксувала понад 250 випадків злочинів проти довкілля та понад 1200 випадків заподіяння шкоди довкіллю від агресії. Спеціальні підрозділи збирали докази, зокрема відео- та супутникові знімки, а також, де це було можливим, зразки повітря та ґрунту для лабораторних досліджень. Також розпочато роботу з розробки методик розрахунку грошової оцінки збитків, завданих довкіллю.
Іншим аспектом, який слід враховувати, є величезні викиди, спричинені використанням особливо нафти та газу під час війни Росії в Україні. Розглянемо один легкий танк, який споживає близько 300 літрів палива на 100 кілометрів і викидає понад 600 кілограмів CO2. Типовий російський винищувач споживає понад 400 літрів палива на кожні 100 кілометрів і викидає близько 28 000 кілограмів CO2. Для порівняння, середній новий автомобіль викидає від 8 до 15 кілограмів CO2 на 100 кілометрів.
Лише протягом перших п’яти тижнів війни було зафіксовано 36 російських атак на українську інфраструктуру викопного палива, що призвело до тривалих пожеж, у результаті яких у атмосферу викидалися тверді частинки сажі, метан і CO2, у той час як нафтова інфраструктура також горіла з боку Росії.
Нарешті, війна має наслідки викидів за межі України. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що війна, ймовірно, матиме серйозні наслідки для цілей глобального опалення, особливо тому, що багато країн звертаються до вугілля чи імпорту зрідженого природного газу як альтернативних джерел російській енергії.
Війна — це катастрофа для глобального сталого розвитку
Вторгнення Росії в Україну завадило націям і компаніям просуватися до досягнення глобальних цілей сталого розвитку. Основні питання, які війна висуває на перший план, містять:
- Загострення глобальної кризи продовольчої безпеки, нестабільність цін на продовольство та більша ймовірність зареєстрованих криз голоду
- Більше ризиків для досягнутого прогресу переходу на чисту енергію, оскільки зростають інвестиції у викопне паливо для забезпечення енергетичної безпеки
- Зростаюча поляризація між демократичними та автократичними поглядами на світ ускладнює багатосторонню співпрацю та інвестиції для побудови більш сталого світу
Кажуть, що наші зусилля на шляху до досягнення сталого розвитку не мають меж — навіть з наближенням 2030 року, коли мають бути реалізовані всі 17 Цілей сталого розвитку. Війна в Україні вкотре продемонструвала колосальний негативний вплив війни на наше середовище, людей, громади, бізнес, інфраструктуру та установи.
Війна є найбільш нежиттєздатною формою людської діяльності, тож нехай вона швидше припиниться, щоб дозволити Україні та світу повернутися до найактуальнішого завдання — спільного переходу до більш процвітаючого, мирного, справедливого та сталого світу, заснованого на співпраці.