Чим небезпечна дефляція

Що ж, власне, поганого, у низькій інфляції і дефляції? При дефляції спотворюються багато звичних процесів: наприклад, якщо ви берете гроші в борг, то власне саме тіло кредиту без відсотків стає з часом порівняно дорожчим (адже ціни в економіці знижуються). А вже довгостроково інвестувати в бізнес або нерухомість – собі дорожче, адже ціни в майбутньому будуть тільки знижуватися. Крім того, зарплати як мінімум перестають зростати звичними темпами, а при довгостроковій дефляції можуть і знижуватися (що вже точно не сподобається нікому).

Все це разом закручує дефляційну спіраль: доходи знижуються, кредитування знижується, інвестиції знижуються, що призводить до уповільнення або навіть зниження економіки і нового етапу зниження доходів і дефляції. Згущує проблему і те, що люди при дефляції намагаються якомога більше заощаджувати, а не витрачати (адже завтра буде дешевше!): поточний попит знижується ще більше, завдаючи додаткової шкоди економічному зростанню. Загалом вийти з дефляційної спіралі настільки ж непросто, як і з інфляційної.

В Україні ми вже спостерігали період низької інфляції та дефляції у 2012 і 2013 роках, після яких прогримів потужна економічна криза 2014-2015 років. У спробі зберегти легендарний курс по 8 при низькій інфляції Національний банк ретельно забирав з ринку всі зайві (на його думку) гроші, що обмежувало кредитування і без того в не надто сприятливій економічній ситуації. Передкризова дефляція, як виявилося згодом, мерехтіла червоною лампочкою про те, що ґрунт для кризи вже готовий.

 

Чому настає гіперінфляція і чим вона небезпечна читайте тут.

 

В українському прикладі варто звернути увагу на те, що Національний банк стискав грошову масу як міг, і загалом — це прямий шлях до дефляційної спіралі (якщо тільки ви не живете в умовах дуже швидкого зростання цін). Тут зв'язок очевидний: якщо фактично грошей в економіці стає менше за того ж самого обсягу товарів і послуг – ціни знижуються самі собою. Саме тому центральні банки країн, які з перемінним успіхом борються з низькою інфляцією, знижують ставки (аж до негативних), щоб наповнити економіку грошима і стимулювати зростання кредитування.

До речі, можна подивитися на ситуацію і з іншого боку: якщо грошова маса (тобто всі гроші в економіці в тому чи іншому вигляді) зростає повільніше за економіку – у нас є все для дефляції. Це було однією з причин відмови від золотого стандарту (як би не хотілося це пояснити бажанням таємного світового уряду друкувати нічим не забезпечені зелені папірці). Адже золото – обмежений ресурс, і при зростанні економіки ціни, виражені в золоті, обов'язково будуть знижуватися.

 

Це також стосується і однієї із «сильних» сторін окремих криптовалют (зокрема – bitcoin). Адепти вірять, що надто обмежена можливість випуску нових віртуальних монет – благо, але це не так. Якби криптовалюта з обмеженим випуском стала з якоїсь причини світовою – дефляційна спіраль була б неминучою. Загалом давайте залишимо центральним банкам можливість випуску нових грошей — за умов грамотної політики це все ж таки корисно.

А чи є дефляція на благо? Так, є, проте вона часто знаходиться не на поверхні. Це структурна дефляція, коли ціни знижуються під впливом технічного прогресу. Наприклад, ще донедавна вважалося, що видобування сланцевих нафти й газу не стане окупною справою, а з розвитком технології видобутку США вже повним ходом увірвалися в лідери експорту вуглеводнів. Комп'ютери начебто значною мірою не дешевшають, проте, якщо подивитися, як змінилася вартість гігабайта пам'яті або флопса обчислювальної потужності, то видно, що зниження цін відбулося десь в десятки, а десь і в сотні разів за останні десятиліття. Інакше кажучи, для споживача така дефляція зазвичай означає, що він може купувати більше цінностей за ті ж самі гроші або дешевше.

У завершенні циклу ще раз хочеться підкреслити, що ціни – це важливо, і саме рівнем зростання цін в першу чергу стурбований центральний банк будь-якої країни. Коли ціни зростають дуже швидко – це погано, коли зростають надто повільно або не зростають взагалі – теж погано. Досягти балансу, за якого ціни помірно зростають і підштовхують економіку – вельми непросто, адже всі інструменти, які для цього може використовувати центральний банк, обов'язково відіб'ються і на зростанні економіки, і на ставках, і на курсі. Але про ці важливі показники та їхні взаємозв'язки ми поговоримо вже наступного разу.